Комбінаторний метод Якобеуса, розглянутий на прикладі дволанкових схем, без істотних ускладнень можна використовувати для розрахунку три­лан­кових схем. Деякі чотириланкові схеми також можна проаналізувати ком­бінаторним методом, приймаючи прості припущення про розподіли імовір­ності заняття проміжних ліній в окремих ланках. Використання комбінатор­ного методу для схем з великою кількістю ланок (п'ять і більше) є доволі складним і малоефективним.

Метод ефективної доступності пристосований для розрахунку дволан­кових схем у режимі групового або вільного шукання, а також триланкових схем у режимі індивідуального шукання. Також узагальнення цього методу дає змогу використовувати його для схем з великою кількістю ланок. Якщо замість ефективної доступності використовувати середню доступність, то аналіз багатоланкових комутаційних схем додатково спрощується.

Отже, комбінаторний метод і метод ефективної доступності переважно забезпечують розрахунок кількості з’єднувальних ліній, що включаються у виходи дволанкових комутаційних схем.

Використання поняття ефективної доступності і методів статистичного моделювання дало можливість А. Лотце розробити наближені методи роз­рахунку багатоланкових схем у режимі групового шукання (метод КЛІГС) і в режимі індивідуального шукання (метод ППЛ), а також запропонувати метод оптимізації комутаційних схем за кількістю точок комутації.

Метод КЛІГС отримав скорочену назву від англійських слів, що озна­чають «розрахунок багатоланкових систем групового шукання». Метод ґрун­тується на поняттях середньої доступності (вільне віяло) d_sr, середньої недос­тупності (зайняте віяло) , максимальній доступності (максимальне віяло) d_max комутаторів останньої ланки від будь-якого вільного входу першої ланки. За допомогою цих понять визначається ефективна доступність d_e, значення якої дає змогу обчислити імовірність втрат, користуючись модифікованою формулою Пальма-Якобеуса. Використаємо такі позначення:

m_i – кількість виходів комутатора i-ї ланки;

k_i – кількість комутаторів i-ї ланки;

s – кількість ланок;

q_r – кількість виходів одного комутатора останньої ланки в напрямку r;

v_r – кількість ліній в пучку r-го напряму;

М – загальна кількість виходів схеми;

– загальна кількість проміжних ліній між сусідніми ланками;

– коефіцієнт розширення на вході;

– коефіцієнт концентрації на виході.

Тоді

(42)

де y_i – обслужене навантаження комутатора i-ї ланки.

На співвідношення (42) накладається таке обмеження:

(43)

яке означає, що середня доступність комутаторів будь-якої ланки від будь-якого вільного входу не може перевищувати кількості комутаторів у відповідній ланці.

Величина d_sr дорівнює середній кількості комутаторів останньої ланки, доступних від будь-якого вільного входу в першій ланці через вільні проміжні лінії між ланками. Максимальна доступність визначається виразом

(44)

і дорівнює максимальній кількості комутаторів останньої ланки, доступних від будь-якого вільного входу першої ланки. Вона дорівнює середній доступ­ності при нульовому навантаженні і обмежена співвідношенням .

Середня недоступність визначається співвідношенням

(45)

і відповідає середній кількості недоступних комутаторів останньої ланки, що дорівнює різниці між кількістю комутаторів, доступних при нульовому навантаженні і заданому обслуженому навантаженні.

У цьому методі ефективна доступність визначається як сума двох доданків

(46)

Перший з цих доданків є функцією d_sr, визначається співвідношенням

(47)

і є середньою кількістю виходів цього r-го напрямку, які можна займати через проміжні лінії, і створювати середню доступність (вільне віяло). Другий до­данок ефективної доступності задається виразом

(48)

де y_0r – обслужене навантаження r-го напряму; y₀ – загальне обслужене навантаження.

Добуток перших двох множників у правій частині (48) виражає кількість виходів цього напряму, що знаходяться в недоступних комутаторах останньої ланки. Множенням на третій множник y_0r/v_r отримуємо середню кількість зайнятих виходів цього напряму, які є в недоступних комутаторах. Четвертим множником є відношення середньої кількості вільних входів в останню ланку до загальної кількості виходів останньої ланки і є коефіцієнтом, що враховує ступінь концентрації в останній ланці.

Після визначення ефективної доступності по (46) вважають, що імовір­ність втрат у багатоланковій схемі дорівнює імовірності втрат в одноланковій схемі з доступністю, що дорівнює ефективній доступності. Для розрахунку імовірності втрат p застосовується модифікована формула Пальма – Якобеуса:

. (49)

У чисельнику (49) є функція Ерланга, що виражає втрати в повнодос­тупному пучку, що містить v_r ліній, на який надходить деяке фіктивне наван­таження , в знаменнику – функція Ерланга, що виражає втрати в повнодос­тупному пучку з v_r-d_e ліній при тому самому навантаженні. Фіктивне наван­таження визначається із співвідношення

, (50)

а навантаження y_r, що фактично надходить на напрям, визначиться потім із співвідношення

. (51)

Метод дає змогу визначити імовірність втрат у багатоланкових схемах, в яких кількість проміжних ліній між всіма ланками однакова, а і , схеми можуть мати як віялову, так і зв'язану структури неподільного чи бло­кового типу.

Користуючись цим методом, знайти кількість ліній у напрямку v для триланкової комутаційної схеми, за якої імовірність блокування буде не більша від заданої.