Неповнодоступна комутаційна схема – це схема з таким включенням виходів, при якому кожному входу доступні не всі, а лише деяка частина виходів, хоча в сукупності всі входи можуть використовувати всі виходи.

Сукупність входів неповнодоступної схеми, кожному з яких доступні одні і ті самі D виходів, називається нагрузочною групою. Кількість нагру­зочних груп позначимо g.

Кількість виходів D схеми, кожен з яких доступ­ний входу однієї нагрузочної групи, називається доступністю. Найчастіше застосовують такі неповнодоступні схеми, в яких доступність для всіх нагру­зочних груп однакова.

Якщо вважати, що є g нагрузочних груп з D виходами кожна (рис. 8), то об'єднувальна схема повинна розподіляти gD виходів нагрузочних груп по v серверах (вихідних лініях) фіксовано, тобто частина виходів нагрузочних груп повинна об'єднуватися і підключатися до одного і того самого сервера (вихідної лінії).

ОС – об’єднувальна схема.

Рис. 8. Система з неповнодоступним включенням

Параметр D називають також доступністю нагрузочної групи.

Завдання побудови ефективної схеми неповнодоступного включення зводиться до визначення об'єднувальної схеми, тобто способу під’єднання певним чином v вихідних ліній до поля з gD виходів нагрузочних груп.

Необхідною умовою реалізації неповнодоступного включення є нерівність:

D < v < gD.

Якщо v=D – це одне повнодоступне включення.

Якщо v=gD – це g повнодоступних включень.

Важливою характеристикою неповнодоступної схеми є коефіцієнт ущільнення:

.

Його значення визначає, скільки, в середньому, виходів різних нагру­зочних груп під’єднано до однієї лінії.

При <2 слабка зв’язність і схема має низьку пропускну здатність.

На практиці найчастіше використовують 2<<6.

Великі значення (>6) не збільшують пропускну спроможність істот­но, тоді як складність схеми сильно зростає.

Кожній схемі неповнодоступного включення можна поставити у відпо­відність матрицю зв’язності:

Елементи головної діагоналі матриці вказують значення доступності.

Кожен елемент на перетині i-рядка та j-стовпця вказує на кількість зв’язків між i-ю та j-ю групами.

Матриця зв’язності визначає оптимальну схему неповнодоступного включення, якщо

Першу умову називають умовою якості перехоплення, а другу – умовою якості перекосу.

Для розрахунку структурних параметрів і параметрів якості обслугову­вання одноланкових неповнодоступних комутаційних схем існують деякі наб­лижені методи, найбільш використовуваними з яких є:

• метод четвертої фор­мули Ерланга,
• формула О’Делла,
• формула Пальма-Якобеуса.